Павло Зібров - Жінка, що кохаю я

Я кохану, як скарб, шукав
У безмежності цього світу.
Я так довго її чекав,
Мріяв з нею про вічне літо.
І на щастя у долі шанс
Той єдиний, що є від нині,
Про кохання палкий романс
Присвяти моїй єдиній!

Приспів:

Жінка, що кохаю я,
Неповторна й чарівна!
Та її очей краса -
Дивовижна й неземна!
Жінка, що кохаю я,
Найчарівніша вона!
І на все, на все життя
Назавжди-завжди моя!